Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Хто здійснює фінансування охорони праці на підприємстві?, – роз’яснює управління праці Івано-Франківської міської ради.
Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Це передбачено ст. 19 Закону про охорону праці та Кодексом законів про працю України (КЗпП). Так, у ст. 161 КЗпП зазначено, що власник або уповноважений ним орган розробляє за участю професійних спілок і реалізує комплексні заходи з охорони праці відповідно до Закону про охорону праці.
Для заходів з охорони праці виділяють у встановленому порядку кошти й необхідні матеріали. Витрачати їх на інші цілі заборонено. Порядок використання цих коштів і матеріалів визначають у колективних договорах (ст. 162 КЗпП).
Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, затверджений постановою КМУ від 27.06.2003 № 994 (далі – Перелік № 994).
Згідно з Переліком № 994 до заходів і засобів з охорони праці включають ті, що спрямовані на:
усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці;
оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок; придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з охорони праці;
проведення навчання і перевірки знань із питань охорони праці посадових осіб та інших працівників протягом трудової діяльності;
організацію лекцій, семінарів і консультацій із зазначених питань;
проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року;
забезпечення працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком чи рівноцінними харчовими продуктами, а також газованою солоною водою;
забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до норм, установлених законодавством про охорону праці й колективним договором або угодою, у тому числі забезпечення мийними засобами й засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв’язку з виконанням робіт, які можуть спричинити забруднення цими речовинами та інші засоби й заходи.
Для того, щоб уникнути проблем з органами контролю та не наразитися на штрафи суб’єктам господарювання при плануванні витрат на охорону праці необхідно орієнтуватися саме на Перелік № 994. З нього кожне підприємство може обрати ті заходи охорони праці, що відповідають специфіці його роботи. Так зазначає Держпраці у листі від 13.09.2016 № 9378/1/4.5-ДП-16.
Іноді трапляється так, що суб’єкти господарювання звітують про витрати на охорону праці, які насправді не стосуються забезпечення виробничої безпеки працівників. Наприклад, включають до витрат кошти, використані на придбання жалюзі та ролет.
Водночас, якщо ви вирішили придбати ліки для аптечки на підприємстві, то кошти за них можна віднести до витрат на охорону праці (медикаменти можуть знадобитися під час проведення обов’язкового попереднього, періодичного і позапланового медичних оглядів працівників).
Витрати на охорону праці мають відповідати одночасно таким ознакам:
- мати конкретну спрямованість – зберегти життя, здоров’я та працездатність людини протягом трудової діяльності;
- бути пов’язаними з господарською діяльністю підприємства;
- бути документально підтвердженими.
Важливо Під час формування витрат на охорону праці також слід керуватися роз’ясненнями профільних державних органів: Державної податкової служби України, Держпраці; подавати запити до цих органів щодо надання необхідних консультацій; відстежувати судову практику. Краще зорієнтуватися в тому, що можна віднести до працеохоронних витрат, допоможуть висновки державних органів щодо витрат на охорону праці.