Реєстрації в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, підлягають
усі
незайняті
громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості за сприянням у пошуку роботи та виявили бажання зареєструватись у державній службі зайнятості незалежно від причини звільнення з підприємства, установи, організації.
Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час і звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку. Під час прийому таких громадян працівник центру зайнятості проводить консультацію, про що робить запис у відповідній картці.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. №803-ХІІ, зі змінами та доповненнями, реєстрація особи як такої, що шукає роботу, провадиться за місцем проживання (реєстрації місця проживання) громадянина після пред'явлення ним
паспорта
і
трудової
книжки,
а
в
разі
потреби -
військового
квитка,
документа
про
освіту або документів, що їх замінюють. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, подають посвідку на постійне проживання.
Постановою Кабінету Міністрів від 14.02.2007 р. №219 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.
Відповідно до абзацу другого п. З вказаного Порядку, у разі, коли громадянин не має паспорта або він поданий до органу внутрішніх справ для оформлення чи переоформлення, може бути пред'явлена довідка про реєстрацію місця проживання, видана житлово-експлуатаційною організацією або органом внутрішніх справ, а також свідоцтво про народження (для осіб, які не досягли 16 років).
За відсутності трудової книжки громадянин, який вперше шукає роботу, повинен пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку, а військовослужбовці, звільнені з військової служби, також військовий квиток (абзац третій п. З Порядку).
Для реєстрації в державній службі зайнятості громадяни подають копії документів (трудової книжки, диплома або іншого документа про освіту), що зберігаються в їх особових справах (абзац четвертий п. З Порядку).
При реєстрації (відповідно до п. 4 зазначеного Порядку)
потрібно
пред'
я
вити
документи:
1)
випускникам
вищих
навчальних
закладів,
які
навчалися
за
державним
за
мовленням
і
яким
відмовлено
у
прийнят
ті
на
роботу
за
місцем
призначення, - направлення на роботу і скріплену печаткою замовника довідку про відмову у працевлаштуванні чи довідку про надання можливості самостійного працевлаштування, форми яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. №992;
2)
випускникам
професійно-
техніч
них
навчальних
закладів - довідку про надання можливості самостійного працевлаштування;
3)
громадянам,
які
втратили
роботу
в
колективних
сільськогосподарських
підприємствах, - довідку про вихід зі складу сільгосппідприємства, сільсько-господарського кооперативу чи акціонерного товариства, видану підприємством,кооперативом,товариством;
4)
громадянам,
які
отримують
пенсію
відповідно
до
законодавства, - пенсійне посвідчення;
5)
інвалідам - посвідчення інваліда, довідку до акта огляду МСЕК та індивідуальну програму реабілітації.
Якщо громадянин, зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, двічі відмовився від підходящої роботи, він не може бути визнаний безробітним.
Такий громадянин знімається з обліку і протягом шести місяців йому можуть надаватися лише консультаційні послуги. Після закінчення шести місяців з дня зняття з обліку громадянин може зареєструватися повторно в державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу (п. 8 Порядку).
У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянину статусу безробітного (за його особистою заявою) приймається державною службою зайнятості на восьмий день (ст. 2 Закону «Про зайнятість населення»).
Статус безробітного дає особі право на отримання допомоги по безробіттю на умовах та в розмірах, визначених Законом «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-111, зі змінами та доповненнями. Розміри соціальних виплат залежать від страхового стажу, підстави звільнення та розміру заробітної плати, отримуваної громадянином перед звільненням.
Право
на
допомогу
по
безробіттю залежно
від
страхового
стажу (част. перша ст. 22 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»)
мають застраховані
особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески.
Право
на
допомогу
по
безробіттю
без
урахування
страхового
стажу (част. друга ст. 22 цього ж Закону)
ма
ють
особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених ст. 37, пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП.
Призначається
допомога
по
безро
біттю (п. 6.2. Порядку надання допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, з наступними змінами і доповненнями, затвердженого наказом Мінпраці України від 20.11.2000 р. №307, зареєстрованого в Мін'юсті 14.12.2000 р. за №915/5136)
на
підставі:
особистої
заяви
безробітного;
довідки
про
середню
заробітну
плату
за
останнім
місцем
роботи;
трудової
книжки;
пред'
явлення
свідоцтва
про
державне
соціальне
страхування (
в
разі
наявності)
чи
іншого
документа,
що
посвід
чує
особу.
Порядок обчислення середньої зарплати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що визначає порядок видачі довідок про середню заробітну плату, правила обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 (з наступними змінами, в тому числі внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. №949).
Для
розрахунку
виплат
на
випадок безробіття
передбачені (додатки 3, 4, 5 до Порядку)
форми
довідок
про
серед
ню
зарплату (
дохід).
Застрахованим
особам, зазначеним у част. першій ст. 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», розмір допомоги по безробіттю встановлюється у відсотках до їх середньої зарплати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, залежно від страхового стажу:
до 2 років - 50%;
від 2 до 6 років - 55%;
від 6 до 10 років - 60%;
понад 10 років - 70%.
Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю виплачується у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів - 100%;
протягом наступних 90 календарних днів - 80%;
у подальшому - 70%.
У мінімальному розмірі визначається допомога по безробіттю особам, зазначеним у част. другій ст. 22 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».