Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Законодавством передбачено обов’язок роботодавця щодо проведення атестації робочих місць на умови праці у випадку застосування на підприємстві технологічного процесу та використання обладнання, сировини, матеріалів, що є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів.
Головною метою атестації робочих місць за умовами праці є регулювання відносин між роботодавцем та працівниками щодо реалізації їхніх прав на охорону здоров’я і безпечні умови праці, пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах. І справді, у промислових галузях, на виробництві не буває працівників без робочого місця і, безумовно, на кожному робочому місці необхідно створити нешкідливі та безпечні умови праці або забезпечити дію механізму щодо їхньої компенсації. Про це і повинен потурбуватися роботодавець, але не просто через власні особисті переконання, моральні принципи і т. д. – з’ясовувати наявність шкідливих факторів виробництва його зобов’язує законодавство. Передусім мова, йде про такі нормативні акти як:
- Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII;
- постанова Кабінету Міністрів України “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” від 1 серпня 1992 р. № 442;
- Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 р. № 41 і Головним державним санітарним лікарем України;
- постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці” від 17.11.1997 №1290.
Підставою для надання пільг працівникам є проведення атестації робочих місць – комплексного оцінювання всіх чинників виробничого середовища і трудового процесу, що впливають на здоров’я працівників.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п’ять років.
Результатом документального підтвердження висновків атестаційної комісії є оформлення картки умов праці, переліку робочих місць (посад), працівникам яких надаються пільги й компенсації, план заходів щодо поліпшення умов праці, наказ керівника підприємства про висновки атестації. Ці матеріали є документами строгої звітності, що зберігаються на підприємстві 50 років. На підставі цих результатів у трудовій книжці працівника робиться відповідний запис та надається витяг із наказу про результати атестації робочих місць.
Згідно із законодавством, атестацію необхідно проводити на всіх підприємствах (незалежно від форми власності), які використовують технологічні процеси, обладнання, певну сировину й матеріали, що можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних чинників та завдавати шкоду здоров’ю працівників сьогодні й в майбутньому. Для визначення несприятливих умов на підприємстві атестаційна комісія у своїй роботі керується списками №1 і № 2 – перелік виробництв, робіт, професій та посад, що дають право працівникам на пенсію за віком на пільгових умовах; на щорічні додаткові відпустки через роботу зі шкідливими і важкими умовами праці через особливий характер праці; на скорочену тривалість робочого тижня.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць покладається саме на керівника підприємства. Зокрема:
- адміністративна відповідальність – за порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності – від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 41 КУпАП);
- кримінальна відповідальність – за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого – карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк (ст.271 КК України).