Відповідно до пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями передбачено випадки, коли адресна грошова допомога, що виплачується фізичним особам за рахунок коштів бюджету не підлягає оподаткуванню. Зокрема, це суми державної та соціальної матеріальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів, які отримуються з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» із змінами (далі – Постанова № 524) випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями медичного та фармацевтичного профілю та уклали на строк не менш як три роки договір про роботу в закладах охорони здоров’я, що розташовані у сільській місцевості та селищах міського типу, а також про роботу в інших закладах охорони здоров’я на посадах лікарів загальної практики (сімейних лікарів), дільничних лікарів-педіатрів і лікарів-терапевтів, надається одноразова адресна грошова допомога у п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати у порядку, затвердженому Міністерством охорони здоров’я України за погодженням з Міністерством фінансів України.
Отже, адресна грошова допомога, яка видається випускникам вищих навчальних закладів, не є об`єктом оподаткування ПДФО за умови виконання п. 2 Постанови № 524.
ДПІ у м. Івано-Франківську повідомляє, що відповідно до ст. 95 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а при їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадять не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.4 ст. 95 ПКУ).
Податковим кодексом України (далі – ПКУ) передбачено, що платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому ПКУ.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Водночас податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.
Перелік категорій фізичних осіб – власників земельних ділянок, які звільняються від сплати земельного податку, визначено у п. 281.1 ст. 281 ПКУ.
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлених у п. 281.2 ст. 281 ПКУ.
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право (п. 284.2 ст. 284 ПКУ).
Крім того, п. 281.4 ст. 281 ПКУ передбачено, що якщо фізична особа, визначена у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги.
Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.