На знак глибокої шани та невмирущої пам'яті про своїх героїв, громада села Камінне відкрила й освятила Алею пам'яті. Цей меморіальний простір присвячений трьом відважним воїнам  – Михайлу Орловському, Миколі Кузіву та Мирославу Гербі – захисникам України, які віддали свої життя за її свободу та незалежність.

Ця алея стане для односельців місцем щоденного вшанування та нагадуванням про те, що мирне небо здобувається надзвичайно високою ціною.

Віддати шану Героям прийшов і депутат Івано-Франківської міської ради, діючий військовослужбовець Олег Капустяк: “Власне такий захід є дуже важливий тому, що це є пам’ять тих хлопців та дівчат, які загинули і таким чином жителі села Камінне зможуть щодня прийти на Алею і вклонитися тим, хто віддав своє життя за те, щоб ми сьогодні мирно стояли під гарним, світлим небом”, - наголошує Олег Капустяк.

Герба Мирослав Михайлович до мобілізації працював машиністом дробарки в Надвірнянському КНК-588. У нього залишилося двоє синів. У травні 2024 був призваний на військову службу Івано-Франківським МТЦК та СП. Проходив службу у військовій частині А0693 54 окремій механізованізованій бригаді на посаді водія-електрика мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону. Загинув 09 вересня 2024 року в населеному пункті Верхньокам'янське Бахмутського району Донецької області. Йому було 36 років.

Кузів Микола Васильович після училища проходив строкову службу у ракетних військах в м. Делятин. Після училища проходив строкову службу у ракетних військах в м. Делятин. Був активним учасником Революції Гідності в Києві та Івано-Франківську. З початком повномасштабної війни став на захист України, призваний до ЗСУ. Служив у військовій частині А1556 128 окремій гірсько-штурмовій бригаді, виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Загинув у бою 28 серпня 2024 року. Тіло Героя повернулося додому "на щиті" 2 вересня 2024 року.

Михайло Орловський, здобувши фах суднового механіка, проходив службу на підводному човні морського флоту. У 1992 році його доля пов'язалася з селом Камінне на Прикарпатті, де він зустрів свою майбутню дружину Галину. З початком повномасштабного вторгнення, Михайло Іванович без вагань став на захист України, пішовши добровольцем до лав ЗСУ. Вже 27 лютого він був призначений командиром відділення вогнеметного взводу роти РХБЗ у складі 63-ї окремої механізованої бригади. На передовій Михайло з позивним "Скіф" брав активну участь у звільненні рідної Херсонщини від окупантів, а згодом його підрозділ виконував надважкі завдання під Бахмутом. 18 січня ворожа снайперська куля обірвала життя Воїна. Довгих чотири місяці Михайло вважався зниклим безвісти. Лише 13 травня 2023 року тіло "Скіфа" було знайдено на звільненій території.

Відкриття анотаційних дощок на честь полеглих захисників — це не просто вшанування пам'яті, а й можливість для родин щодня бачити своїх Героїв. Дружина Михайла Орловського, пані Галина, від імені всіх сімей, які втратили найрідніших на війні, висловила свою подяку та розповіла про глибину болю, з яким доводиться жити.

“Я від імені родин загиблих наших хлопців дякую за те, що доклалися до цих почесних дощок. Ми можемо спостерігати за нашими хлопцями щодня. Знаєте, найстрашніше, що людина може пережити це втрату рідної людини - це стан, який неможливо передати. Родини, які відправити своїх синів, чоловіків, братів, батьків на війну знаходяться в постійному відчутті страху,цей страх не переборний, він супроводжує тебе 24/7. Є фраза, що час лікує, ні це не правда. Відчуття болю постійно, мені здається, що зараз ще гірше”, - розповідає пані Галина.

Староста Андрій Федорович висловив вдячність усім, хто прибув віддати шану воїнам. А також подякував усім, хто долучився до організації заходу.

“Я дуже вам вдячний, що ви сьогодні приїхали в таке мальовниче село Камінне віддати честь воїнам. Нашим воїнам, які за нас воюють, теж їм низький уклін за те, що ми можемо сьогодні прийти і помолитись до наших воїнів. Дякую нашим вчителям, які приклали зусилля, щоб ми зробили сьогодні такий захід для нашої громади. Обновили все, підмалювали, почистили, дякую нашим комунальникам. Всім хто приклав зусилля, їм низький уклін. Не раз ми збирали всяку допомогу на армію, відправляли. Дякую всім хто своє село любить і допомагає”, - висловлює вдячність староста села Андрій Федорович.

Міський голова Руслан Марцінків зазначив, що Алея пам'яті у Камінному стала четвертою в громаді. Він з болем констатував масштаби втрат, згадавши про сотні похованих земляків, значну кількість зниклих безвісти та тих, хто перебуває у ворожому полоні. Поряд із вшануванням пам'яті полеглих, головним пріоритетом громади залишається всебічна допомога армії. Руслан Марцінків підкреслив, що сильні Збройні Сили – це єдина запорука справедливого миру та збереження нашої державності.

“Наш обов’язок зберегти пам’ять. Я дякую вам, жителі села Камінного, за вшанування пам’яті. Адже кожне село громади повинне мати таку Алею Слави. Друге, що важливо окрім пам’яті - це допомога. Адже війна триває і запорука справедливого миру - сильні ЗСУ. Тому ми левову частину коштів - минулого року це було 612 млн грн, цього року не менше буде, спрямовуємо на підтримку ЗСУ. Якщо не буде України,все решта не важливе”,- підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.