В Івано-Франківську, у Парку військових ветеранів, створили "Материнську Алею пам'яті". Матері загиблих та зниклих безвісти захисників України зібралися разом, аби висадити кущі на честь своїх синів-Героїв. Ця зворушлива ініціатива розпочалася зі спільної молитви, стала не лише даниною шани полеглим, а й живим нагадуванням усім про ціну української незалежності.

Ініціатором створення цієї Алеї пам'яті стала Олександра Кадол, мати Героя Віталія Кадола, який загинув у 2022 році в селі Спірне Донецької області. З невимовним болем в серці вона розповідає про свого сина та зізнається, що біль від втрати з часом не вщухає.

“Я дуже рада, що всі мене підтримали, і що вони всі сюди прийшли. В мене дитина виросла тут, гуляв щодня, маленьким і дорослим гуляв в парку. Віталій був командиром, дуже хороша дитина була. Так і загинув, рятуючи своїх друзів, і так получилось, що друзі лишились живі, а його не стало. Біль не вщухає. Дитини немає, і це ще більший біль. Спочатку не віриться, потім ти його шукаєш в кожному солдатові і в очах любого хлопця. А потім ти усвідомлюєш, що його вже немає - це дуже важко”, - розповідає пані Олександра.

Серед тих, хто з особливою щемливістю висаджував деревце в Алеї пам'яті, була Марина Тарасова, мати Героя Захара Тарасова. Їхній шлях був сповнений випробувань: окупація рідного Енергодара, вимушений переїзд до Івано-Франківська, і сповнене патріотизму, хоч і болісне, рішення дев'ятнадцятирічного сина стати на захист Батьківщини. З глибоким сумом і водночас материнською гордістю вона згадує його слова.

“Ми дуже багато з ним подорожували тому, що я хотіла дитині показати всю Україну. Він виріс патріотом. В 2022 році ми тікали через те, що нас признали нацистами. Ми були місяць в окупації, і довелося тікати. Опинилися тут, в Івано-Франківську, він тут ще вчився, бо там не закінчив ліцей. Пішов воювати в 19 років, ще 18 йому тільки було, хотів, але я не допустила. Я розуміла, що він піде. Він сказав: “Мам, ну підтримай мене”, і я не змогла сказати, що не підтримаю. В 21 рік загинув, два роки був на передовій”, - з сумом ділиться спогадами пані Марина.

Рідні полеглих висадили кущі спіреї та форзиції, символічно даруючи нове життя в пам'ять про тих, хто віддав своє за Україну. Про зворушливу ініціативу, що зібрала родини загиблих, розповідає Лариса Стефанишин, мати полеглого захисника Василя Стефанишина.

“Ми хочемо, щоб наше місто було гарним в пам’ять про наших загиблих захисників. Так, як мати дарує життя, так ми сьогодні даруємо нове життя цим рослинам. Ми хочемо, щоб вони були окрасою парку і нашого міста. Ми не ділили, що сьогодні можуть прийти тільки матері - хто бажав міг долучитися. Справді, ініціаторами були матері, і назва Алеї -“материнська”, але облаштовують усі родини загиблих. Тому, що болить усім, незалежно кого ти поховав”,- наголошує Лариса Стефанишин.

Пам'ять про полеглих побратимів об'єднує тих, хто вижив. Представник уповноваженого Верховної ради України з прав людини Віталій Вербовий прийшов на акцію висадки дерев пам'яті на запрошення мами свого товариша по службі зі 102-ї бригади. Для нього це не просто офіційний захід, а особиста шана і підтримка.

“Я залучений на запрошення Лариси Стефанишин, мами Героя, з яким ми разом служили в 102-й бригаді територіальної оборони, яка героїчно захищає нашу Україну на сході

• Твіт