На стінах ліцею №5 тепер назавжди закарбовані імена тих, хто віддав найцінніше – життя за нашу свободу. Андрій Гуль, Марко Вуянко, Роман Мацук - їхні обличчя дивляться на нас з анотаційних дощок, нагадуючи про подвиг, який ніколи не буде забутий.

Андрій Гуль був солдатом, пілотом військових дронів 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ім. полковника Дмитра Вітовського. З початком повномасштабного вторгнення разом із батьком добровільно став на захист України. Службу проходив у мінометній бригаді, а в квітні 2022 року був направлений на передову до Запорізької області. Трагічно загинув 3 лютого 2023 року, потрапивши під ворожий танковий обстріл разом із побратимом.

Андрій Гуль був не просто воїном, а новатором, чиї знання та вміння у цивільному житті стали безцінними на полі бою. Його батько Ростислав Гуль, згадуючи сина, говорить про нього як про людину, сповнену життя та енергії, яка завжди прагнула до нового.

“Був веселим усміхненим, знав свою справу, цікавився дронами. Працював з агродроном ще перед війною.Військо йшло зі своєю шаблею, а він зі своїм дроном. Те, що люди роблять в цивільному житті часом годиться і в війську. Ще би радив молодшим учням, що зараз вчаться - треба вчитись, творити нові зразки зброї. Зараз виграють не люди, зараз виграють технології”, - зауважує батько загиблого Героя Ростислав Гуль.

Марко Вуянко був учасником АТО. У перший день повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Служив розвідником, мав звання молодшого сержанта. Був командиром відділення 45 окремої артилерійської бригади. Нагороджений відзнаками головнокомандувача ЗСУ "Сталевий хрест" та "Золотий хрест". Марко Вуянко загинув поблизу села Прибинь Чернігівської області 30 квітня 2024 року від уламка російського "Іскандера".

Мати загиблого Марка Вуянка, пані Марія, звернулася до молоді, наголошуючи на важливості пам'яті про полеглих Героїв. Вона підкреслила, що їхні життя, мрії та любов до Батьківщини мають стати прикладом для майбутніх поколінь. Марія Вуянко висловила вдячність усім, хто виховав відданих синів України.

"Був такий, як всі ці діти, що прийшли сьогодні. Вчився, мріяв, хотів жити, вчитися. Дуже всіх людей любив. Через то, напевне, так ті хлопці і пішли. Головне щоби пам’ятати. Тому, що це для вас потрібно, для молодих. Для молодого покоління, щоби знали й не покидали свою Батьківщину. Тому, що де би ти не був, а Батьківщина – це є найсвятіше, за що і поклали голови ці хлопці. Дякую всім, хто виховав таких дітей. Вчителі, всі хто оточували, друзі, шкільні й студенські", - зі сльозами на очах говорить мати загиблого Героя Марія Вуянко.

Роман Мацук – служив у лавах 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Боєць загинув 4 серпня 2023 поблизу села Новоселівське Сватівського району Луганської області. Романа Мацука поховали на Алеї героїв у селі Чукалівка.

З глибоким сумом та повагою до подвигу загиблих Героїв, директор ліцею №5 Ярослав Олексин висловив вдячність за їхню самовідданість. Він підкреслює, що їхній приклад назавжди залишиться в пам'яті шкільної родини, надихаючи нові покоління справжніх українців.

“Ми тримаємося завдяки таким хлопцям, таким Героям, яких ми сьогодні вшановуємо. Вони могли ще багато в житті зробити. Вони пішли, розуміючи, що державу треба захищати. Розуміли вони це тому, що вони мали належне виховання у сім’ях, їх виховували справжніми українцями. Ми не забудемо - шкільна родина, шкільна сім’я, буде на їх прикладі виховувати нове покоління справжніх українців”,- наголошує директор ліцею №5 Ярослав Олексин.

Міський голова Руслан Марцінків наголосив, що кожен день навчання та мирного життя дається ціною життів та здоров'я військових. Тож закликав до вшанування пам'яті загиблих у різний спосіб.

“Майже немає днів, коли немає поховань, тому творімо пам’ять! Пам’ять хлопців і дівчат, які сьогодні віддали найдорожче - своє життя. Пам’ятайте якою ціною дається навчання, сьогодні у звичному режимі. Ця ціна - життя і здоров’я всіх наших військових. Важко щось казати. Я ще раз хочу подякувати всім тут родинам, всім присутнім, нашим хлопцям і дівчатам захисникам. Надзвичайно були талановиті люди, які могли ще творити не одну добру справу для України в різних сферах. На жаль, війна їх забрала, тому наш обов’язок – це творити пам’ять, допомагати, щоб найкращою пам’яттю - це був справедливий мир і наша сильна Українська Держава”, - підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.