Серед лав захисників України є й працівники виконавчого комітету та комунальних підприємств Івано-Франківської громади. Хто ці люди – розповідаємо у продовженні циклу інтерв’ю «Історії війни».

Спілкуємось із Валерієм Протасом – заступником завідувача сектору демонтажу комунального підприємства «Муніципальна інспекція «Добродій», що доєднався до лав Збройних Сил України в 2023 році.

- Як ви потрапили на фронт? Чи мали раніше бойовий досвід в зоні АТО?

- З гордістю говорю, що не був «бусифікованим» (усміхається – ред.).

Я працював офіційно в КП і був мобілізованим у 2023 році. Бойового досвіду не мав взагалі: був обмежено придатним, строкову службу не проходив. Перший раз узяв зброю в руки на курсі базової загальної військової підготовки.

- Для вас події 24 лютого 2022 року стали несподіванкою?

- Ні, не були несподіванкою. Більша частина «Добродіїв» пройшли АТО, частенько були розмови в колективі щодо імовірності такого сценарію.

- Багато людей зізнаються, що війна змінила їх світогляд. Які головні уроки ви взяли для себе? Що найважливіше на передовій?

- На мою думку, найголовніше – швидко вчитися і надіятися на Бога.

- Чи надходить до вашого підрозділу допомога від тилових міст (Франківська, зокрема) і чи відчутна вона?

- Звісно! Надходить допомога і від родини, друзів, колег по роботі, і від міської ради Івано-Франківська. Дуже приємно, що завжди є можливість напряму звернутися до міського голови і його першої заступниці по допомогу!

- Чи було щось із волонтерської допомоги (речей, або смаколиків), яких не очікували та були приємно вражені отримати?

- Кожною передачею втішений, як дитина подарунками від Святого Миколая (усміхається – ред.).Та найприємніше – отримувати листівки від моєї донечки.

- Чи бували ваші побратими в Івано-Франківську? Як відкликаються про місто?

- Так склалося, що всі мої побратими з Івано-Франківська і кожний з них любить своє місто. Відгуки тільки позитивні!

- Багато захисників зізнаються, що на війні світ ділиться: на тут, де гаряче і «там», де тил. Як ви вважаєте: як повинен жити тил і яке головне завдання тилового міста, в тому числі Франківська?

- На мою думку, зараз всюди небезпечно: кудись прилітають кулі чи мінометні снаряди, кудись – крилаті ракети і шахеди. Тому мешканцям Івано-Франківська необхідно ставитись до сповіщень тривоги серйозно.

Я радію, що франківці, будучи в тиловому місті, мають можливість працювати, навчатися, відпочивати і жити відносно повноцінним життям. Нехай навіть у перервах між тривогами.

Звісно, хочеться, щоб кожен цю можливість використовував із користю не тільки для себе, а і для забезпечення потрібної допомоги нашому спільному фронту. Війна не закінчилася – не забувайте! Війна триває. Щодня гинуть українці за нашу незалежність.

- Що буде перемогою особисто для вас: звільнення територій чи внутрішнє переформатування людей?

- На мою думку, це комплексна річ: звільнення територій і внутрішнє переформатування людей є невіддільна частина нашої перемоги. Щоб не вийшло так, що завтра звільнимо території, а післязавтра – знову проголосуємо за якогось умовного Януковича.