11 жовтня, виповнилось 20 років з дня перепоховання жертв комуністичного режиму в урочищі Дем'янів лаз, де було урочисто відкрито оновлений меморіальний комплекс.
      На думку дослідників, Дем'янів лаз — чи не єдиний меморіальний комплекс на території колишнього Радянського Союзу, що розповідає про жахіття злодіянь комуністичної влади. Адже розкопки, які було розпочато в урочищі ще 1989-го року, виявили незаперечні докази злочинів радянського режиму.
      «Були знайдені документи при жертвах під час розкопок і встановлено, тобто підтверджено злочин за статтею 96 Кримінального кодексу 27-го року: перевищення службових повноважень, коли люди були засуджені до різних термінів ув'язнень або просто зроблений обшук і арешт, а натомість відвезені туди і розстріляні, — розповідає Роман Круцик, заступник голови Всеукраїнського історико-меморіального товариства “Меморіал”».
      Комплекс у Дем'яновому лазі буде не просто пам'яткою, а діючим закладом, який буде входити до туристичних маршрутів, і де відвідувачі зможуть знайти найповнішу інформацію про злочини влади тих років. На території меморіального комплексу буде відкрито музей жертв комуністичного терору.
      Музей буде різнитися від краєзнавчих музеїв і музеїв-садиб, яких є дуже багато в області та державі. У Дем'яновому лазі буде показано механізм злочинів, які творилися в 39–41-му роках XX століття.
      На реконструкцію та облаштування комплексу буде виділено гроші з обласного бюджету. Влада розраховує на підтримку підприємців та інших людей, кому небайдужа сумна історія нашої держави. Таким чином, сподіваються ініціатори оновлення меморіального комплексу, майбутні покоління матимуть доступ до правди.
      СВІДКИ ЗВИНУВАЧУЮТЬ
      "Усі ті, що йшли до лісу по дрова, чули постріли. Всюди на краї лісу стояли вартові і нікого не пускали. До тих нещасних, що були розстріляні в лісі, підвозили розстріляних із станіславської тюрми. Ранком на шляху, що вів до лісу, наші селяни бачили свіжу кров. Кров капала з машин, які перевозили небіжчиків. ... Люди говорили, що приречених на смерть заставляють самим собі копати спільні могили...". (Із свідчення Григорія Федика) "Три дні гудів трактор, а під його шум розстрілювали людей. До лісу привозили і розстріляних в'язнів із станіславської тюрми. Моя хата стоїть скраю при дорозі на Дєм'янів Лаз. Тому кожного дня ранком я бачив, що вся вузька дорога скроплена кров'ю...". (Із свідчення Богдана Вінтоняка) "... Вже при німцях ми довідалися, що в лісі є кілька могил. Про те було опубліковано в газеті, а ми, діти, першими побігли подивитися, що там розкопують. Того я не забуду, скільки житиму! Першою відкопали жінку з дитиною на руці. Вона і після смерті притискала немовля до грудей...". (Із свідчення Ольги Бігун) "... Це було приблизно 4-5 пипня. Я із своїм братом побігпи в тюрму. ... На подвір'ї тюрми ми підійшли до розритої ями. В ямі лежали трупи людей... Коли я відійшов від ями, то з братом побігли дивитися по камерах тюрми, В одній із камер було дуже багато крові. Там ще було декілька трупів, що були приперті до стінки. До другої камери коли ми прибігли, то люди говорили, що то була катівня. На столику, що був біля стінки, лежали якісь інструменти. Люди говорили, що то інструменти для катування, але я до них не приглядався. По стінах камери була кров. Там же стояла бляшана посудина, подібна на відро. Коли я заглянув туди, то побачив очі і відрізані вуха... Більше по камерах я не ходив, так як було дуже важке повітря і неможливо було дихати. Коли я вийшов на подвір'я, то під накриттям було вже трохи трупів, яких повитягували з камер. До трупів ми з братом придивлялись, тому що шукали батька. В одної жертви я бачив, що в ніс було забито два цвяхи, в іншої був знятий скальп. В одної жінки були відрізані груди, а в іншої був розпоротий живіт і плід дитини лежав їй на грудях. Люди покликали нас з братом до одного з трупів і сказали, що то наш батько. В цьому трупі не було очей і був відрізаний ніс. Деякі трупи були чорні. Люди говорили, що ті жертви вбивали струмом...". (Із свідчення Онуфрія Бойка) "... Біля однієї жінки я бачила мертву дитину, яка напевно народилася в тюрмі. Трупи були всі голі і чомусь коричневі, напевно їх вбивали струмом, в крайньому разі так тоді говорили дорослі. Це була жахлива картина. В багатьох були повикручувані ноги і руки, що було зв'язано не з передсмертною агонією, а із слідами катувань, тому що ноги і руки не держалися практично тіла. В багатьох трупів не було очей, були повиривані язики...". (Із свідчення Марії Скрипник)