Після аварії на Чорнобильській АЕС такі поняття як «радіація» та «іонізуюче випромінювання» у більшості населення України асоціюється тільки зі шкідливим впливом на здоров’я.
          Однак, у сучасному світі, на організм людини окрім дії природного радіаційного фону ( зумовленого космічним випромінюванням та випромінюванням природних радіонуклідів, розподілених у землі, воді, повітрі та інших елементах біосфери) додається техногенний радіаційний фон та фон, який виник у результаті розпорошення радіонуклідів після радіаційних аварій. Але найбільшу колективну дозу опромінення отримує населення за рахунок медичних процедур. До таких процедур належать рентгено- та радіоізотопні дослідження, радонове лікування, терапевтичне опромінення. Уникнути такого опромінення в нашому сьогоденні неможливо.
          Згідно Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» нашою державою гарантується кожній людині , яка проживає або тимчасово перебуває на території України, право на захист від впливу іонізуючих випромінювань, в тому числі й медичного опромінення. Це право забезпечується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючих випромінювань на організм людини в межах допустимих доз. Також, цікавим та маловідомим фактом є те, що законом передбачено компенсацію за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодування шкоди, заподіяної людині внаслідок впливу іонізуючого випромінювання .
           Наукові дискусії щодо регламентації опромінення пацієнтів при ренгенодіагностичних дослідженнях велися впродовж багатьох років. З метою удосконалення обліку використання джерел іонізуючого випромінювання у медицині та рівнів опромінення населення Міністерством охорони здоров’я України спільно з Національною комісією з радіаційного захисту введено нормативний документ «Рекомендовані граничні рівні індивідуальних ефективних доз опромінення пацієнтів при проведенні рентгено- та радіонуклідної діагностики».
          Оскільки найбільшу колективну дозу медичного опромінення населення отримує за рахунок ренгенологічного профілактичного обстеження. Нормативним документом «Норми радіаційної безпеки України» обмежено річну ефективну еквівалентну дозу ( з різних джерел) до рівня 1 мЗв ( мілізиверт) . Наприклад, при рентгенологічному дослідженні грудної клітини із застосуванням флюрографа пацієнт отримує за 1 знімок ефективну еквівалентну дозу від 0,5мЗв до 0,9мЗв. Оцінивши такі дані не важко здогадатись чому повторна флюрографія ( окрім нагальних випадків) рекомендується тільки через рік. Але, зважаючи на недосконалість обладнання, фізичний стан та термін експлуатації рентгенапаратів , доза, отримана пацієнтами, може значно перевищувати допустимі рівні. Доза опромінення, яку ми отримуємо під час медичних процедур суттєво залежить від фізико-технічних умов опромінення, до яких відноситься режим ренгенівського апарата. Якщо на рентгенівських установках вчасно не проводиться технічне обслуговування , то ймовірність отримання якісної інформації знижується. Так що у випадку, коли вас направляють на опромінення кілька разів, обгрунтовуючи це необхідністю отримання чіткішого або точнішого результату , то, скоріш за все , це свідчить про незадовільний стан ренгенівського обладнання. Більшість діагностичних рентгенівських апаратів, що експлуатуються у медичних закладах України, давно відпрацювали призначений технічний ресурс. Очевидним є той факт, що без перевірки таких апаратів не можна гарантувати якості ренгенологічної інформації та радіаційної безпеки пацієнту і персоналу. Правової ж бази для проведення робіт з продовження ресурсу або періодичного контролю вихідних параметрів поки що не існує. Випробування рентгенапаратів з відпрацьованим технічним ресурсом якщо проводяться, то тільки в межах перевірки їх на радіаційну безпеку. Така перевірка направлена, в основному, на захист персоналу від впливу ренгенівського випромінювання і ніяк не захищає інтереси пацієнта.
            Такий стан справ з ренгенапаратами не є суто українською проблемою. Розглядалась вона неодноразово і Організацією державних метрологічних закладів держав Центральної та Східної Європи КООМЕТ .Зокрема, дослідження в країнах-учасницях КООМЕТ ( до складу організації входять метрологічні установи 14 країн) свідчать що близько 80% діагностичних ренгенапаратів не відповідають діючим технічним нормам та характеристикам експлуатаційної документації. І це стосується як старих так і нових апаратів. Оцінивши такі результати досліджень фахівці-метрологи країн-учасниць КООМЕТ не могли не зреагувати на такі вражаючі цифри. Тому, було прийнято рішення рекомендувати міністерствам охорони здоров’я країн-учасниць КООМЕТ звернути увагу на недопустимість використання рентгенапаратів без відповідних випробувань. Однак, для того щоб впровадити найбільш точний метод визначення індивідуальних ефективних еквівалентних доз необхідно укомплектувати ренгенапарати спеціальними засобами вимірювальної техніки, які б автоматично здійснювали вимірювання при кожному опроміненні. Зрозуміло, що одразу «озброїти» більшість медичних закладів України та інших країн такими засобами вимірювань, при існуючому рівні фінансування, не просто. Проте, це проблемне питання потребує розгляду і прийняття поетапних заходів, адже за кожним ренгенологічним дослідженням стоїть здоров’я людини.

ДП «Івано-Франківськстандартметрологія»
Контактна особа
Подошва Ольга Валеріївна
78-65-96, 3-02-00