У різномаїтті сьогоднішнього асортименту товарів у гарних яскравих обгорточках, упаковках, пакетиках та баночках розгубитися дово лі легко. Все дуже гарне, привабливе, слогани та рекламні заохочувальні гасла чим раз кмітливіші та влучніші. Здається¸ скоро вже будеш купувати як раз таки слоган та яскраву обгортку, зовсім забуваючи чого ж насправді хотілось покуштувати.
        Тай іноді і виробники та продавці грішать тим, що, намагаючись зробити свій товар як умога привабливим, забувають вказати, або "коректно" обминають інформацію, яка необхідна для розуміння що ж за продукт перед нами насправді.
          Отже, спробуємо розібратися яку інформацію про свій продукт виробник не має " забувати" вказувати на етикетці.
          Насамперед маркування продукту ( тобто подання інформації про продукт ) згідно вимог стандартів має бути чітким та зручним для сприйняття.
         Не дозволяється в маркування продукту вводити інформацію щодо переваги цього продукту у порівнянні з аналогічним харчовим продуктом. Це вже має визначати за своїми смаками та уподобаннями сам споживач.
         Виробник (продавець) зобов’язаний своєчасно надавати споживачу інформацію про харчові продукти. Інформація для споживача повинна бути чіткою, конкретною, однозначною, забезпечувати можливість правильного вибору продукту та носити правдиві відомості щодо продукту. Інформація, яка стосується складу, властивостей, харчової цінності, природи походження, способів виготовлення та споживання, а також інших властивостей, які характеризують прямо або опосередковано безпечність і якість харчового продукту, повинна забезпечувати однозначне сприйняття споживачем та виключати можливість помилкового сприйняття цього продукту за інший, близький до нього за зовнішнім виглядом або органолептичними показниками.
         Текст на споживчій тарі, етикетці, ярлику, пробці, листку-вкладиші обов’язково має бути нанесений державною мовою, а додатково, за вимогою замовника, продубльований іншою мовою, згідно з чинним законодавством України.
         Назву продукту складають, як правило, з декількох слів, вона має бути зрозумілою для споживача, конкретно та правдиво характеризувати продукт, розкривати його природу, походження, давати змогу вирізняти даний продукт від інших.
          В назві продукту обов‘язково має бути подана інформація щодо характерних властивостей та спеціального оброблення продукту («натуральний, «концентрований», «відновлений», «сухий», «сублімований», «пастеризований», «стерилізований», «термізований», «охолоджений», «заморожений», «генетично модифікований» тощо), долучають до основної назви продукту або розташовують в безпосередній близькості від назви продукту. Харчові продукти необхідно супроводжувати інформацією щодо спеціальних способів (методів) оброблення самого продукту або його інгредієнтів (наприклад: опромінення іонізувальним випромінюванням). Шрифт, яким подають зазначену інформацію не повинен бути меншим, ніж назва самого продукту. Адже друк такої інформації надзвичайно дрібним шрифтом, який перважна частина покупців навіть не помічає - це вже дуже розповсюджена хитрість.
          Дозволено використовувати присвоєні розробником фантазійні найменування, які не суперечать принципам гуманності та моралі, найменування за місцем виготовлення або за назвою виробника продукту.
          Інформація про такі властивості продуктів, як „Вирощений з використанням тільки органічних добрив”, „Вирощений без використання пестицидів”, „Вирощений без використання мінеральних добрив”, „Вітамінізований”, „Без консервантів”, "Екологічно чистий" та інших допускається тільки за наявності у виробника документального підтвердження цієї інформації відповідними центральними органами виконавчої влади згідно з установленим порядком.
Не допускається:
- у назві харчового продукту зазначати, що він є продуктом типу іншого відомого продукту (наприклад: мінеральна вода типу Боржомі, Нафтуся і т.п.);
- надавати харчовим продуктам назви, які вводять споживача в оману відносно природи походження харчового продукту (промислововиготовленим аналогам натуральних продуктів надавати назви, ідентичні назвам натуральних продуктів, наприклад: білковій ікрі – „Ікра чорна зерниста”); виготовляти під однією назвою декілька різних видів харчових продуктів;
- включати традиційні назви продуктів у назви новорозроблених видів продуктів.
          Кількість харчового продукту повинна зазначатись у встановлених одиницях вимірювання (вага, об‘єм або поштучно).
         Для продуктів, в яких основний компонент знаходиться в рідкому середовищі (у сиропі, тузлуку, маринаді, розсолі, у фруктовому або овочевому сокові , в бульйоні та ін.), окрім загальної маси нетто повинна зазначатись маса основного продукту.
          Обов‘язково повинна наноситись інформація щодо застосування під час виготовлення продукту харчових добавок, біологічно активних добавок до їжі, ароматизаторів, харчових продуктів нетрадиційного складу з включенням невластивих їм компонентів білкової природи і щодо харчових продуктів, отриманих з використанням джерел ГМО та щодо їхнього вмісту у використовуваній сировині. Цю інформацію повинна наноситись шрифтом, не меншим, ніж шрифт основної назви продукту.
          Відповідно до переліків, затверджених центральними органами виконавчої влади з питань охорони здоров‘я України, інформація щодо біологічно активних добавок до їжі з тонізувальними властивостями, гормоноподібною і впливаючою на ріст тканин організму людини дією, харчових добавок і харчових продуктів, які містять ці добавки, а також щодо харчових продуктів нетрадиційного складу з включенням невластивих їм компонентів білкової природи повинна містити відомості про протипоказання щодо застосування для окремих видів захворювань. Така інформація повинна бути узгоджена у встановленому порядку згідно з чинним законодавством.
           Будь-яка інформація щодо спеціальних харчових властивостей, лікувального, дієтичного або профілактичного призначення продукту, наявності в ньому біологічно активних добавок, відсутності шкідливих речовин або щодо інших аналогічних характеристик може бути нанесена на етикетку виключно з дозволу центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я України. Крім цього повинні бути зазначені обов‘язкові рекомендації щодо добової норми вживання такого продукту, які також повинні бути узгоджені з центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я України.
           Не рідко, прагнучи зекономити свій час ми обираємо і напівфабрикати. Однак, буває таке , що під час їх приготування господині отримують зовсім не то на що сподівались. Як раз таки про задоволеність і достовірність обіцяного результату приготування такого напівфабрикату мав подбати сам товаровиробник. Адже стандартом регламентовано необхідність зазначення рекомендацій щодо приготування напівфабрикатів у випадку, якщо правильне застосування продукту без такої інформації ускладнене, а неправильне його приготування і/або використання може нанести шкоду здоров‘ю споживача, привести до псування або неефективного використання продукту.
             Отже, уважно читаючи написи на етикетках та недовіряючи товаровиробникам, які іноді "забувають" вказувати повну інформацію про продукцію, споживач вберігає себе від обману та недоброякісної продукції.