Доволі цікаво та незвично цього року школярі Івано-Франківська та учні шкіл Києва відзначили 100-річчя з дня народження Романа Шухевича та 65-річчя УПА, організувавши для школярів 5-денну мандрівку, яка проходила з 30 червня по 5 липня за маршрутом Івано-Франківськ – Косів – Космач.
Мандрівка була особливою, адже вперше до чималої групи франківських школярів приєдналася група київських. Таким дружним товариством вирушили вперед, у гори. Всіх чекали особливі місця в Карпатах, місця, що були пов'язані з героїчною боротьбою українців за незалежність. Косів запам'ятався цікавою екскурсією в музеї визвольних змагань, що є філією Івано-Франківського музею, про український визвольний рух на теренах Карпат, де діяв тактичний відтинок «Гуцульщина» під командуванням Петра Мельника «Хмари». В цей же день був проведений семінар «Молодіжні організації Косівщини в першій половині ХХ століття». Особливою увагу слухачі звернули на обставини створення «Пласту» у Косові під керівництвом Михайла Горбового. Всім імпонувала мета заради якої молодь зібралася тоді у Косові – «Бог і Батьківщина», саме їм готувалися служити молоді хлопці і дівчата. Цього ж дня учасники мандрівки відвідали могилу вояка УПА Івана Гречука «Стріли», який загинув у бою з більшовицькими окупантами 22 лютого 1945 року у 19–річному віці. Його могила одна з не багатьох, яку ідентифіковано на теренах Карпат. Оповідь про сотню «Недобитого», в якій воював «Стріла», обставини загибелі молодого юнака, залишили глибокий слід в серцях юних мандрівників. А потім - молитва, хвилина мовчання, свічки запалені на могилі, як знак вічної пам'яті про тих, хто воював за найсвятіше - за рідну землю, за народ, за незалежність.
У нас мало часу - всього п'ять днів, а попереду ще стільки цікавого. Тому на другий день, зранку, вирушаємо у Буковець. Розбиваємо намети, швидко вгамовуємо апетит і... через верхи, так би мовити навпростець, прямуємо до хати Параски Горицвіт, де зараз влаштовано громадський музей, що розповідає про долю цієї незвичайної жінки. Молодою 16-річною дівчиною вона допомагала повстанцям харчами, передавала необхідну інформацію через мережу підпілля. Була арештована і відбувала покарання у холодному Сибірі на Воркуті. Також вона відома, як народна художниця, поетеса. В її доробку десятки саморобних книг різного формату. Виготовлені вручну, прикрашені витинанками, із текстами, написаними також від руки, насправді вражають. Окремі екземпляри мають обсяг біля 300 сторінок, розмір 30 х 21 і важать близько 4 кілограм.
Бути у Буківці і не побачити Писаний камінь – то є неможливим. Ми не могли пройти повз капища-жертовники, видовбані в камені давніми предками гуцулів, які в такий спосіб приносили жертви своїм богам в надії привернути до себе їхню прихильність. Уся велич Карпат стелилася до ніг юних мандрівників. Так ми вчимося усім серцем любити рідний край.
Нарешті ми в Космачі - столиці Української Повстанської Армії. Тут в 1944-1945 роках точилися запеклі бої між відділами УПА та загонами спецвідділів НКВС, які намагалися за всяку ціну вибити повстанців з Космача. Біля могили воякам УПА куреня «Гамалії» в Космачі було прочитано лекцію «Космач – столиця УПА». В боях за бандерівську столицю було знищено близько 1000 енкаведистів. Тут загинуло також і немало вояків із куреня «Гамалії» та куреня «Скуби». Прямуємо далі на полонину Паляниця. Дорога неблизька, проте втому компенсують чудові краєвиди. І ось нарешті ми на тому місці, де в 1943 році командування УПА облаштувало вишкільний табір, який ранньою весною 1943 року провів два успішні бої з німцями. Покинувши табір, вишкільники влаштували засідку. Німці, побачивши табір порожнім, зруйнували його, та на зворотній дорозі були розбиті курсантами вишкільного табору. Учасники мандрівки з охотою вислухали лекцію присвячену вишкільним таборам в УПА. Завершальним акордом нашого перебування в Карпатах стала мандрівка до потоку Рушір, на місце бою, що відбувся на початку січня 1945 року між сотнею УПА та чималим відділом НКВС, що їхав в Космач на бронемашинах. У тому бою енкаведисти не дорахувалися понад 400 вояків, зі сторони повстанців загинуло двоє. Цей бій підняв моральний дух вояків УПА і також місцевого населення, яке відчуло, що боротьба триває. «Слава Україні – Героям слава!» - лунало на місці бою, щиро та по-справжньому.
Швидко минуло п'ять днів відведених на мандрівку. Незважаючи на це за плечима у хлопців та дівчат залишився чудовий досвід мандрівного життя; багато хто з них вперше розпалював вогонь, готував для всіх їжу, допомагав слабшим під час важких переходів у горах. Та найголовніше усі ще більше полюбили свій рідний край пізнавши героїчну історію українського визвольного руху на теренах Карпат.
Всі учасники мандрівки висловлюють велику вдячність голові міста Івано-Франківська Анушкевичусу Віктору Андрюсовичу, начальнику відділу туризму Івано-Франківського міськвиконкому Устинському Володимиру Васильовичу за сприяння в підготовці та проведенні мандрівки.