Що б не закидали теперішньому лідерові Івано-Франківської громади панові Анушкевичусу його опоненти, проте звинуватити у непрофесіоналізмі не можуть навіть найзатятіші. Адже молодий, амбітний, упевнений у своїх силах вчорашній підприємець, а нині чільник місцевого самоврядування не лише продекларував, а й зробив чимало несподіваних і рішучих кроків. Стратегічний з них полягає в тому, що мальовничий, охайний, привабливий для туристів, але слабкий щодо економічного розвитку Івано-Франківськ усього за рік різко змінив свій статус.
Свою стратегію міський голова побудував на розумінні як повернути заробітчан-іванофранцківців з-за кордону, залучити іноземного інвестора, не втративши свого. Водночас жителі міста підтримали його соціальні проекти, зокрема відкриття першого міського прихистку для осіб без певного місця проживання, а також будівництво притулку для бездомних тварин. За словами голови, європейськість будь-якої країни й окремо взятого міста визначається саме ставленням до немічних і беззахисних.
7 травня 1662 року з наданням Магдебурзького права Станіславів, теперішній Івано-Франківськ, отримав статус міста. Отож цьогоріч городяни відзначили 345-у річницю цієї знаменної події. За тиждень до цього Віктор Анушкевичус та його команда підбивали підсумки першого року своєї діяльності.
-- Рік цей був непростим, бо, як ви знаєте, на міського голову спеціально не вчать, -- відверто визнає Віктор Андрюсович. – Пам’ятаю той день, коли після складання присяги вперше зайшов до кабінету. На робочому столі мене вже чекала купа тек з документами й поштою, іншими паперами. Мимоволі подумав: навіщо мені це все? Та згодом поступово ввійшов у курс справ.
У 44-річного керівника, безумовно, не було великого досвіду кулуарної політичої боротьби, як і знання тонкощів бюрократичного закулісся. Натомість мав велике бажання послужити рідному місту, землякам і відчував у собі сили для цього. У нагоді став бізнесовий досвід, депутатська практика впродовж попередньої каденції міськради.
-- До депутатських обов’язків я ставився серйозно. Процеси, які відбуваються у місті, його проблеми знав не з чужих слів, мав свої методи їхнього розв’язання, -- каже співрозмовник. -- У цьому місті народилося троє моїх синів, тут відбулося моє становлення як бізнесмена, особистості, тут отримав можливість реалізуватися. А тепер настав час віддати цьому місту все, що воно зробило для мене. Насправді Франківськ має значний потенціал і добре майбутнє. Бачу таку перспективу, тому й прийшов на посаду, аби це реалізувати. Переконаний, що тут житимуть мої діти, онуки, правнуки… Дуже важливо, яким буде наше місто.
-- Та, погодьтеся, Вікторе Андрюсовичу, з початку своєї виборної роботи ви, скорше, бачили лише вершину айсберга міських проблем. Чи не злякали вас його глибини?
-- Справді, щодо глибини міг лише здогадуватися. Окремих проблем й справді навіть не уявляв. Та звик керуватися простим правилом: перш ніж зробити якийсь крок, передусім серйозний і відповідальний, знаковий як в особистому житті, так і в бутті тих, хто живе поруч з тобою, треба добряче подумати, все зважити. Тож знав, що на мене чекають труднощі, що цей хрест не з легких. Та підготувався його нести. На цей шлях мене благословила мама.
Зі зміною міської влади з дверей кабінету голови зник графік прийому громадян. Не випадково. Ще в своїй передвиборній програмі Віктор Анушкевичус пообіцяв, що налагоджуватиме постійний діалог з міською громадою та вдосконалюватиме небюрократичну роботу відділу звернень громадян.
-- Ця палиця має два кінці, -- сьогодні каже він. -- З одного боку, запроваджуючи графік прийому, ти ніби відгороджуєшся від людей, ставиш перепону між владою і виборцями, які довірились тобі. З другого -- нелегко працювати в умовах, коли люди йдуть до тебе практично безперервним потоком. Бувають дні, коли приймаю по 35-50 осіб, а потім допівночі читаю пошту. Тепер зрозумів, що у відкритості влади, наближеності її до людей все-таки має бути золота середина. Зараз її шукаю.
Не зловживає міський голова і послугами охорони, не цурається зустрічей і розмов з іванофранківцями.
-- Мені нема від кого ховатися. Бо я нікому зла не вчинив, -- поясноє. -- А спілкуватися з городянами, особисто перевіряти чи вчасно прибираються вулиці, чи чемно обслуговують споживачів, мені неважко. Нерідко й сам таким покупцем стаю. Так краще зрозумієш життя своєї громади.
Віктор Анушкевичус працює по 16-18 годин, приїжджає до мерії опів на восьму. Не лише в будні. Спробував було провести ще один експеримент: на вихідні не їздити, а ходити до мерії. Дорога ніби недалека – 15-20 хвилин – а йшов дві години. “Люди зустрічали: добрий день, пане голово, а можна я вам щось скажу, а в мене є така пропозиція, така проблема”, -- згадує він.
На жаль, весь робочий час на розмови не витратиш. Це для міського голови -- завелика розкіш. Не всі проблеми міста можуть зачекати. Вони обростають іншими негараздами, якщо влада вчасно не відреагує. Передусім, йдеться про житлово-комунальне господарство, теплоенергетику, прибирання і утилізацію сміття, водопостачання й відведення, незадовільний житловий фонд… Є будинки, яким 30-40 років, а вони й не знали капітального ремонту. Неякісні дороги -- ще один біль.
-- Дуже серйозні проблеми в медицині, -- бідкається міський голова. --Висококваліфіковані фахівці є, але стан медичних закладів переважно незадовільний, відсутня діагностична й лікувальна апаратура. Знаю: аби отримати результат з будь-якої справи, спершу слід в неї вкласти! А також проконтролювати ефективність використання капіталовкладень. Цей підхід дієвий як у приватному бізнесі, так і в міському господарстві.
Турбує голову, що в місті занедбані підліткові клуби. Цьогоріч міськрада виділила півмільйона гривень для капітального ремонту клубів, бо вважає, що молодь, діти повинні продити своє дозвілля за місцем проживання, аби не шукати проблем, які називають суспільними хворобами.
В. Анушкевичус ще за свого депутатства був активним прибічником проведення земельних аукціонів. Існуюча практика, за якої забудовник правдами і неправдами отримував земельну ділянку, зводив будинок, прибутки -- в кишеню, а все інше -- на баланс міста, на утримування міського бюджету, нового голову не влаштовувала. Водночас завдяки аукціонам іноді можна було виграти у наповненні міського бюджету, але втратити місцеву будівельну індустрію, а це тисячі робочих місць. Реальною була небезпека скупівлі міської землі потужними будівельними фірмами з інших міст
-- Схоже, ми знайшли золоту середину, створивши фонд соціально-економічного розвитку міста, -- пояснює Віктор Андрюсович. -- Сесія міськради схвалила положення про цей фонд, де чітко розписано, з яких коштів він формується і куди ці кошти витрачаються. Якщо мова про житлове будівництво, то майже 100 відсотків від обсягів збудованого житла забудовник має передати місту. Або у вигляді житлоплощі, або грошима. Це близько шести мільйонів гривень з гектара. Таким чином істотно поповнюється міська скарбниця і водночас зберігається місцева будіндустрія.
Міський голова не одноосібний розпорядник коштів фонду. Згідно з положенням, 40 відсотків надходжень скеровуються на розбудову мереж, інженерної інфраструктури, 20 -- на соціальні програми, а ще 40 -- на підтримку житлового будівництва, зокрема погашення відсотків за кредитами, які отримують молоді сім’ї на купівлю житла.
Із забудовниками міська влада також домовилася про будівництво соціального житла: на квартирній черзі нині 90 тисяч іванофранківців, які потребують даху над головою. Передусім тут турбуються про дітей-сиріт, які закінчують інтернат і йдуть у доросле життя, не маючи де жити. Цьогоріч у міському бюджеті закладено кошти на спорудження для такої категорії соціального гуртожитку. У ньому також буде кілька квартир для багатодітних сімей. Ще в місті реалізовують проект, забезпечення земельними ділянками тих городян, які перебуваючи на квартирній черзі, готові власноруч будувати собі житло.
Нещодавно провели перший земельний аукціон. Три ділянки загальною площею близько шести гектарів, призначені для будівництва об’єктів роздрібної торгівлі, реалізували за 37 мільйонів гривень при початковій вартості менше 17 мільйонів.
Цього року міськрада планує провести ще два-три аукціони. Зароблені кошти – неабияка підмога міському бюджетові. З них півтора мільйона гривень виділили на комплексну реконструкцію відділення інтенсивної терапії пологового будинку та закупівлю діагностичного обладнання. Розпочали комплексну реконструкцію центральної міської клінічної лікарні та інших лікувальних установ. Продовжується реконструкція освітніх закладів, зводиться нова школа, в двох інших споруджуються актовий і спортивний зали. За ініціативою голови і в тісній співпраці з Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту міська влада будує новий басейн та спортивно-оздоровчий комплекс з льодовим палацом і аквапарком.
Шість мільйонів гривень виділено міським бюджетом на реконструкцію старого житла, стільки ж на ці потреби Івано-Франківськ отримав за міжнародною програмою ООН. На дорогах з’явилися “лежачі полійцейські, а гральні автомати прибрали з вулиць.
Прийшовши у владу, Віктор Анушкевичус передусім почав перейматися реалізацією соціальних проектів. Як благодійника і мецената його знають ще з часів, коли займався підприємницькою діяльністю. Й тепер, очоливши міську громаду, він заохочує до розв’язання соціальних проблем спонсорів. На благодійні кошти створено будинок нічного перебування для людей без певного місця проживання на 30 ліжок.
За рахунок коштів меценатів йде реставрація запасників Художнього музею. До речі, міський голова зробив і власну пожертву, показуючи приклад іншим. Стараннями благодійників закуплено комп’ютерний клас реабілітаційного центру для дітей-інвалідів за 77 тисяч гривень.
У найближчих планах міського голови та його команди обладнати спершу 62, а затим ще стільки ж сучасних дитячих ігрових майданчиків, облагородити та озеленити 13 скверів, завершити оздоблення льодового спортивно-розважального комплексу. У міському управлінні спорту сподіваються, що з появою льодового майданчика в місті розвиватимуться хокей, фігурне катання, ковзанярський спорт, шорт-трек.
Міськрада ухвалила Програму розвитку туристичної інфраструктури Івано-Франківська на 2007-2011 роки. Зокрема планують реставрувати маєток Потоцьких -- засновників міста, залучивши до цього й приватний капітал.
У майбутньому для численних гостей Івано-Франківська не бракуватиме екскурсоводів. З цього навчального року у 25 міських школах викладають історію міста, а наприкінці квітня тут відбулася й перша міська учнівська олімпіада з цього курсу. Івано-Франківськ, як каже його голова, має власну славну історію, усталені традиції, вигідне туристичне розташування. Недарма його називають воротами в Карпати.
А ще у міського голови є мрія не тільки навернути гостей-туристів, а й повернути з далеких країв тисячі земляків-заробітчан. У місті нині гострий дефіцит робітничих професій.
-- Самі заробітчани кажуть: якби мали можливість вдома заробляти дві-три тисячі гривень, то охоче повернулися б із-за кордону, -- розповідає він. – Це не надскладне завдання, якщо ми дбатимемо про розвиток підприємництва, залучатимемо інвестиції. Реалізація лише двох конкретних інвестпроектів дасть змогу створити чотири тисячі робочих місць. І це лише початок.
Віра ТКАЧЕНКО
для “Урядового кур’єра”