На 82 році життя, 23 квітня, помер відомий івано-франківський художник Опанас Зуливаха. Останнім часом він мав проблеми зі здоров’ям стан його самопочуття різко погіршився під час Помаранчевої революції.
Усе життя художник займався монументальним оформленням Івано-Франківська. В часи Незалежності України став лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка.
Опанас Іванович Заливаха народився 26 листопада 1925 року в селі Гусинці на Харківщині. Будучи ще малим Опанас Зливаха з родиною переїхав жити на Далекий Схід. Там він ріс, вчився, почав працювати. Потім вчився в середній художній школі при Ленінградській Академії Художеств, далі – в Ленінградському державному інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І.Ю. Рєпіна при Академії Художеств СРСР, який закінчив 1960 року.
У 1957 році Заливаха приїжджає на практику в Косів Івано-Франківської області, де вперше ближче знайомиться з Україною, мовою, етнографією, духовним життям. Повернувшись до Ленінграду він починає читати українські книги, вивчає мову. Знову на Україну приїжджає влітку 1959 року. записує пісні, цікавиться етнографією.
Після закінчення інституту одержує призначення в Тюмень, в художній фонд. Де був головою художньої ради. Його роботи скуповує Тюменська картинна галерея та Ханти-Мансійський музей.
Влітку 1961 Опанас Заливаха знову приїздить в Україну – Львів, Івано-Франківськ, Карпати. В грудні 1961 року Заливаха остаточно переїжджає в Україну, вступивши в Івано-Франківське обласне товариство художників. У квітні 1962 року у Івано-Франківську було влаштовано його персональну виставку, яку через кілька днів було закрито за вказівкою обкому партії. Виставляється Опанас Заливаха не часто, переважно його роботи відхиляють з міркувань не мистецького характеру.
Разом із художником Фіголем Опанас Заливаха виконав ряд робіт по монументальному оформленню Івано-Франківська, проілюстрував ряд книжок, зокрема для видавництва «Веселка». Наприкінці серпня 1965 року в Івано-Франківську Опанас Заливаха заарештували і в березні 1966 в закритому судовому засіданні засудили до 5 років таборів суворого режиму за звинуваченням в антирадянській пропаганді та агітації. Строк Задиваха відбував у Мордовії, працюючи вантажником, потім кочегаром. Там у нього конфіскували фарби і заборонили у вільний час малювати.
В таборі Заливаха багато читає спеціальної літератури з мистецтвознавства та філософії, намагаючись компенсувати заборону фахового практикування поглибленням теоретичної бази.
Можливість повернутися до активної творчості Опанас Заливаха отримав аж із настанням демократичних змін в СРСР. Свідченням цього є ряд робіт майстра – «Є і будемо», «Дзвонар», «Червона калина», «Мироносці». «Українська мадонна», «Портрет Василя Стуса», «Портрет Шевченка».
У 1995 році Опанас Заливаха був відзначений Державною премією України ім.. Тараса Шевченка.