Івано-Франківський міський соціально-реабілітаційний центр
матері та дитини "Містечко милосердя Святого Миколая" утворено рішенням сесії міської ради від 20.02.06 р.
Центр – заклад соціального захисту, який створений для
тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей і матерів з малолітніми дітьми, що опинились у складних життєвих ситуаціях, що перешкоджають виконанню материнського обов'язку, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.
"Містечко милосердя Святого Миколая" – муніципальна установа. Його засновник – Івано-Франківська міська рада. Центр утворюється, реорганізується та ліквідується рішенням сесії міської ради. Координацію його діяльності здійснює управління у справах сім’ї, молодіжної та гендерної політики виконавчого комітету міської ради.
В міському бюджеті 2014 року на функціонування «Містечка милосердя Святого Миколая» було передбачено 155,5 тис. грн.
Відповідно до Статуту, час перебування в Центрі потребуючих допомоги не є обмеженим, що вигідно відрізняє його від подібних соціальних закладів.
У жовтні 2014 року виповнилось 10 років від часу заснування Містечка милосердя. За 10 років в містечку отримали допомогу 105 матерів, 262 дитини, 21 старша жінка та 6 студенток. Впродовж року в Центрі перебувало близько 50 осіб.
Керівництвом центру у 2014 році здійснювався поточний ремонт приміщень Центру в с. Горохолина Богородчанського р-ну та с. Крихівцях, утворено осередок для старших людей в м. Тернополі та розпочато місійну діяльність в м. Одесі.
На сьогодні через Дім матері і дитини у с. Горохолина пройшло 25 матерів і 30 дітей. Як правило, це жінки з проблемами людського формування, культурного і релігійного рівня. Вони приходять з різних регіонів України.
Цей дім призначений для матерів, які опинилися в складних життєвих обставинах. Це дім милосердя, де має панувати милосердя. Але одночасно не можна дозволити їм залишатися проблемними. Потрібно мистецтво розпізнавання, наскільки можна виправляти, а наскільки – бути милосердною. Одночасно у цьому аспекті сильно відчувається ласка Божа, який все улагоджує. Коли у праці з якоюсь мамою не видно результатів, здавалося, заходиш у глухий кут, не знаєш, що робити, молишся – і Бог сам дає рішення.
Божа присутність дуже вражає як у матеріальному плані, так і в праці з матерями. Коли майбутнє нам виглядало страшно, коли не вирішувалася якась проблема з матерями, коли виникали розбіжності у спільноті, саме тоді Бог вирішував. Важливо довіряти Богові.
Нелегко прощати. Тут це можна нерідко досвідчити. Скільки разів вкладаєш усі сили, а у відповідь – невдячність, хамство, зрада. Інколи в мене вилітала така фраза: «Якби не Бог, я би з вами тут не жила». Дуже добре розумієш, що тільки через ласку Божу можеш це робити.
Справи поза домом вимагають часу і зусиль, але потрібно в першу чергу присвячуватись матерям і дітям. Наша праця полягає перш за все у тому, щоб бути з ними: в обов’язках, вислухати, порадити. Присутність дуже важлива. Не достатньо просто організувати їх, потрібно прийти і бути з ними. Це стосується, як матерів, так і дітей».
Сестра Марія від Дитятка Ісуса розповіла ще про декілька критеріїв, здобутих на досвіді перших років праці з матерями.
«Щодо кількості матерів в домі. Коли багато матерів з дітьми в кімнаті, вони стають знервовані, праця з ними не дає дієвих результатів. Важливо не тільки набирати матерів, щоб допомогти, а також ефективно з ними працювати. Важливо створити для них затишну атмосферу, особистий простір, щоб їм хотілося бути у своїй кімнаті. Якщо там буде «пекло» через велике скупчення людей з різними вадами, матері не хочуть бути разом, йдуть на вулицю, пліткують, їхні діти бігають по коридорах, б’ються між собою і т.д.
Деякі матері здорові, інші – з певними відхиленнями(оскільки вони є випускниками спецшкіл-інтернатів). Оскільки від останніх неможливо вимагати багато, інші матері починають заздрити тому, що до них ставляться по-іншому. Тому неповностправні жінки та їх діти також потребують окремого догляду, окремо відповідальної сестри і свого простору.
Якщо процес реабілітації проходить успішно, матерям дається можливість вчитися, працювати, мати власну зарплатню.
Традиційними стали Духовні вправи для матерів у нашому монастирі в Бурштині. Сестри намагаються пояснювати їм, що без Божої ласки не зможуть вийти з своїх вад і поганих звичок. Їм даються науки на різні духовні теми. Там вони вчаться робити розважання, мають Службу Божу, духовне читання, моляться вервицю, приступають до Сповіді.
Щоб життя в домі для матерів як можна більше нагадувало звичайне родинне середовище, сестри намагаються організовувати для матерів і дітей відпочинок, поїздки, канікули. Були декілька поїздок до Львова, до Богородичних святинь, на пікнік у ліс чи на річку і т.д. Традиційними стали святкування Дня відкриття, Дня матері, на яких збираються багато доброчинців, а тому є можливість віддячити їм з вчинене милосердя. Улітку вже декілька років їздили на море, відпочивали в Яремче та на Буковелі.
Сам відпочинок був корисний для людського розвитку матерів. Вийти з чотирьох стін, де вони перебувають протягом цілого року, як правило, поглинуті власними проблемами, допомагає їм розширити світогляд, допомагає забути про щоденні турботи...
Тісне щоденне співжиття допомогло нам краще пізнати одні одних. Для сестер це нагода, щоб більше увійти в довіру, а відповідно могти краще допомагати цим жінкам. А для матерів це співжиття – нагода рости у чеснотах любові до ближнього.
Одночасно усі ми, як матері, так і сестри, ще раз оцінили щедрість Божого Провидіння. Свідомі того, що не кожна українська родина може дозволити собі відпочинок на морі, не перестаємо дякувати Богу за його батьківську турботу…
З плином часу матері досягають певних успіхів у людському плані: вчаться краще висловлюватись, виховувати власних дітей, дбати про гігієну та особистий порядок, набувають чеснот спільнотного життя, краще приймають гостей, стають більш послушними сестрам і легше приймають виправлення, ростуть в любові та повазі до сестер. З часом цінують те, що робиться заради них, стають вдячними, у своїй простоті намагаються цю вдячність проявити. Одночасно вчаться молитися, довіряти Богові, зростають у любові до Богородиці і святих, ходять на Службу Божу навіть коли це від них не вимагається, сповідаються і моляться.
Ті матері, які живуть тут вже більше часу, передають новий спосіб життя у домі, стають першими помічницями сестер. Ті, хто вже повернувся додому, як правило, підтримують контакт з сестрами, при можливості допомагають матеріально або продовжують приймати допомогу.