У суботу, 23 травня, у Івано-Франківську відзначили День Європи. Відкривав свято заступник міського голови Ярослав Яцишин. Власне у програмі свята організатори – відділ міжнародних зв’язків управління економічного та інтеграційного розвитку та Муніципальний центр дозвілля, передбачили багато цікавого.
       Після офіційного відкриття свята розпочалась концертна програма за участю студентів факультету підготовки іноземних громадян Національного медичного університету.Найбільшим аншлагом відзначився виступ нігерійців, які заспівали українською мовою хіт всіх часів „Червона рута”. Також у концертній програмі було виконання юними артистами пісень іноземними мовами та танці народів Європи.
       Протягом усього свята біля сцени діяли імпровізовані палатки, де представники різних національностей презентували свою традиційну кухню та розповідали про свої країни. У таких своєрідних презентаціях взяли участь представники Болгарії, Нігерії, Сирії та Польщі.
       Під час свята відбулось і нагородження переможців міської тематичної Олімпіади зі знань про Євросоюз та Європейські інституції. Також на площі біля міської ратуші під час свята проходила вікторина на знання про Євросоюз та країни Європи. Окрім того, паралельно з концертною програмою відбувався конкурс малюнку на асфальті на теми „Україна – частина Європи” та „Івано-Франківськ –європейське місто”. Усі переможці отримали подарунки від міського голови Віктора Анушкевичуса.
Для довідки:
         9 травня у ЄС традиційно святкується „День Європи”. В усіх країнах та головних містах Союзу відбуваються акції, що нагадують європейцям про витоки, цінності та досягнення нинішнього ЄС. У багатьох країнах-сусідах Євросоюзу також відбуваються святкування. Цьогорічні святкування стануть уже шостим Днем Європи, що проводиться в Україні. Чому ж День Європи святкується у ЄС саме 9-го травня? Що пов’язане із цією датою? Хто стоїть біля витоків потужного інтеграційного об’єднання, що його нині називаємо Європейським Союзом? Це може здивувати – але День Європи не пов’язаний ані з якимось доленосним рішенням, ухваленим головами європейських держав, ані з підписанням документу, який би визначав принципи подальшого розвитку континенту. 9 травня 1950 року залишився в історії європейської інтеграції днем однієї неординарної промови. Тоді, 9 травня 1950 року, міністр закордонних справ Франції Робер Шуман (Robert Schuman) виголосив свою знамениту декларацію, що стала початком європейської інтеграції. Для французького дипломата із німецьким прізвищем та лотаринзьким походженням, сина громадянина Другого рейху, чиє ім’я лише однією-єдиною літерою відрізняється від імені видатного німецького композитора Роберта Шумана (Robert Schumann), ключовим кроком до об’єднаної Європи мало стати примирення двох могутніх держав по обидва боки Рейну, а сам проект єднання мав „передусім торкнутися Франції та Німеччини”. Уже тоді, за кілька років до практичної реалізації проектів економічної інтеграції Європи, французький міністр мав чітке бачення того, як саме вона починатиметься. Він запропонував підпорядкувати увесь французько-німецький комплекс видобутку вугілля та сталі спільному органові і водночас відкрити цю організацію для участі будь-яких інших країн Європи. 1951 року у Парижі було зреалізовано ідею Шумана – засновано Європейську Спільноту з вугілля та сталі. 1957 року у Римі було підписано так звані Римські договори, що зокрема заклали підвалини до створення масштабнішої Європейської економічної спільноти та Європейської спільноти з атомної енергії. На ґрунті цих об’єднань у 1992 році було створено Європейський Союз. Через шість років новостворений ЄС почав кроки до об’єднання монетарної системи своїх держав-членів, що 2002 року завершилося запровадженням єдиної європейською валюти (євро) у 11 країнах ЄС (нині зона євро охоплює уже 15 країн). Весь цей розвиток супроводжувався хвилями розширень Союзу (їх було загалом шість), що долучали до об’єднаної Європи нові й нові країни.
         Зорієнтувавши співпрацю між державами на ідею рівних правил та досягнення спільного добробуту, Європа, об’єднана новими інституціями, прожила другу половину минулого століття без воєн. І навіть більше: вона навчилася розв’язувати колізії між своїми державами у залах та коридорах своїх інституцій, а не на полі бою. Саме про цю ідею миру та добробуту нагадує щорічний День Європи, який ми святкували минулих вихідних.