Договірно-правова база відносин:
-Угодапро партнерство та співробітництво (УПС) (підписана 16.06.94, набула чинності 1.03.98, термін дії – 10 років);
-5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нового рамкового договору, який тимчасово носить робочу назву "нова посилена угода" між Україною та ЄС. На період до укладення НПУ щороку автоматично продовжується чинність УПС за взаємною згодою сторін.
Інститути співробітництва:
-Саміт Україна-ЄС (за участю Президента України та Трійки ЄС у складі:
глави уряду або держави країни-головуючої в ЄС,
Президента Європейської Комісії (ЄК), та
Високого Представника ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики).
- Рада з питань співробітництва (за участю Прем’єр-міністра України та Трійки ЄС у складі:
міністра закордонних справ країни-головуючої в ЄС,
Президента ЄК, та
Високого Представника ЄС з СЗБП);
-Комітет та галузеві підкомітети з питань співробітництва;
-Комітетпарламентського співробітництва;
-такожздійснюються регулярні консультацій Україна-Трійка ЄС та постійні експертні консультації. Загалом, щорічно між Україною та ЄС відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.
Політичне співробітництво та діалог
Значний позитивний політичний вплив на розвиток відносин між Україною та ЄС мало розширення ЄС у 2004 році, завдяки якому у складі Євросоюзу з'явилася т.зв. "група друзів України" – низка центральноєвропейських країн з традиційними партнерськими зв'язками з нашою державою. Підтвердження європейського вибору України на користь демократичного шляху розвитку сприяло ґрунтовній переоцінці ЄС своєї політики щодо України. Певну позитивну роль у цьому зв'язку відіграла поява у 2003 році Європейської політики сусідства (European Neighborhood Policy) – нової зовнішньополітичної концепції ЄС стосовно відносин з колом своїх сусідів. Проте справді якісний прорив у двосторонньому співробітництві відбувся з проведенням демократичних президентських виборів узимку 2004р., а також парламентських виборів навесні 2006р. Своєчасним позитивним сигналом ЄС щодо політичної зрілості українського політикуму, перспективності продовження партнерства з Україною як повноцінною європейською державою стало уникнення силового варіанту вирішення кризи, проведення восени 2007р. дострокових парламентських виборів та формування коаліційного уряду Ю.В.Тимошенко.
Водночас, ЄС уникає відповіді на запитання щодо визнання перспективи членства України в Євросоюзі. У своїх документах Брюссель лише "визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір". У мандаті Єврокомісії щодо переговорів з НПУ зазначається, що її укладення "не визначатиме наперед майбутній розвиток відносин України та ЄС". Фактично ж ЄС пробує інституціоналізувати ЄПС як альтернативу розширенню ЄС, закріпивши за Україною роль однієї з країн-лідерів у впровадженні Європейської політики сусідства.
Разом з тим, усвідомлення неадекватності ЄПС та жорстка позиція України щодо її неприйнятності сприяли тому, що всередині ЄС почалися пошуки шляхів визначення для України нового статусу в стосунках з ЄС, про що свідчить запропонований Францією наприкінці 2007 року документ щодо “асоційованого партнерства” України з ЄС.
Питання надання перспективи членства в ЄС має не лише важливий політичний чи геостратегічний вимір, але й відкривають низку вкрай важливих економічних, правових та інших аспектів, які безпосередньо впливають як на природу та характер двосторонніх стосунків, так і на вирішення низки практичних питань. Йдеться, зокрема, про перспективу запровадження безвізового режиму, надання передвступної допомоги, процедуру „скринінгу” законодавства, асиметричне відкриття ринків, доступ до внутрішніх процедур обговорення рішень тощо.
Тому зазначене питання залишається важливим для України у діалозі з ЄС, а його підтримка на порядку денному відносин змушує ЄС шукати додаткові засоби для забезпечення конструктивності та адекватності своєї позиції.
План дій Україна-ЄС
21 лютого 2005р., під час засідання Ради з питань співробітництва, Україна та ЄС підписали трирічний План дій (Action Plan) – двосторонній політичний документ, який містить заходи з розширення політичної співпраці та поглиблення економічної інтеграції України до ЄС. План дій покликаний вивести відносини України та ЄС на якісно вищий, у порівнянні з існуючими рамками УПС, рівень. Водночас, слід відзначити значний дисбаланс дій та зобов'язань сторін в рамках ПД, згідно з яким на Україну припадає переважна кількість зобов'язань у сфері внутрішніх демократичних перетворень, економічних реформ та адаптації національного законодавства до норм та стандартів ЄС у низці секторів економіки. Внесок ЄС у реалізацію Плану дій зводиться до:
- технічної та фінансової допомоги у рамках новоствореного механізму допомоги "Європейський Інструмент партнерства та сусідства" (European Neighborhood and Partnership Instrument),
- надання ринкового статусу економіці України в контексті антидемпінгових розслідувань (лютий 2005р.),
- укладення угоди про спрощення видачі віз (червень 2007р., набула чинності 1 січня 2008р.),
- поглиблене співробітництво в рамках регіональної безпеки (механізм приєднання до заяв ЄС з міжнародних питань, започаткований у 2005 році),
- поглиблене співробітництво у сфері придністровського врегулювання,
- поширення на Україну фінансування Європейського Інвестиційного Банку,
- поглиблення секторальної співпраці (енергетика, транспорт, науково-технологічна сфера), участь України у тематичних програмах та агентствах ЄС.
Найголовнішим внеском ЄС в рамках Плану дій є проголошення перспективи поглибленої економічної інтеграції України до ЄС (доступ до Внутрішнього ринку ЄС) після належного проведення внутрішніх політичних та економічних реформ.
Слід відзначити принципову розбіжність у поглядах України та ЄС на кінцеву мету співпраці у рамках ПД – якщо ЄС розглядає його як інструмент залучення України до участі в ЄПС, що позиціонується як альтернатива процесу розширення Євросоюзу, то Україна розглядає ПД як підготовчий етап виведення двосторонніх відносин на якісно новий рівень, переходу від принципів партнерства та співробітництва в рамках УПС до принципів політичної асоціації та економічної інтеграції в рамках НПУ. Укладення цієї угоди на базі цих принципів повинно створити передумови для підготовки до набуття Україною членства в ЄС. Таке бачення сьогодні не знаходить підтримки серед ЄС.
Наближення терміну завершення у лютому 2008 р. чинності Плану дій Україна-ЄС поставило питання про його подальшу долю. Європейська сторона виступала за його безумовне продовження за будь-яких умов. Така позиція пояснювалася побоюваннями ЄС, що припинення чинності ПД з Україною свідчитиме про „провал” ЄПС та матиме аналогічні наслідки для планів дій ЄС з іншими країнами-партнерами.
У свою чергу, українська сторона виступала за проведення спільної оцінки Плану дій відповідно до його принципу спільної власності та відповідальності. Після тривалих переговорів ця пропозиція була підтримана ЄС.
11 березня 2008 року у Брюсселі на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС сторони схвалили звіт про спільну оцінку та додаткові 23 пункти співробітництва у 2008 році. Україна та ЄС погодилися продовжити термін дії Плану дій Україна-ЄС на рік. Домовлено, що восени 2008 року сторони підготують новий інструмент співпраці на період до набуття чинності НПУ, який базуватиметься на попередніх домовленостях, досягнутих у ході переговорів щодо НПУ.
Торговельно-економічне співробітництво
З року в рік стабільно зростає зовнішньоторговельний оборот між Україною та Європейським Союзом та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку.
З квітня 2007 року активно проводиться робота зі створення правового базису поглибленого співробітництва Україна-ЄС. Досягнуто помітного прогресу у переговорах щодо економічної та секторальної частини НПУ, зокрема сформовано проект положень стосовно окремих секторальних питань.
Після врегулювання з ЄС питання експортних мит (16 січня 2008 р.), 5 лютого 2008 року був підписаний Протокол про вступ України до СОТ. За цих обставин, офіційні переговори щодо створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі Україна-ЄС були офіційно започатковані 18 лютого 2008 р. під час візиту в Україну Члена Європейської Комісії з питань торгівлі П.Мендельсона. Положення щодо ЗВТ визначатимуть правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів та, частково, робочої сили між Україною та ЄС, а також для регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС. Перший раунд переговорів щодо створення ЗВТ відбувся у м. Брюссель 23-25 квітня 2008 року.
Актуальним у торговельно-економічному співробітництві залишається встановлення діалогу з зовнішньоторговельної статистики, з’ясування та усунення причин розходження статистичних даних. Нарощування від’ємного для України сальдо торгівлі з ЄС також загострило важливість вирішення комплексу питань, пов’язаних з доступом української продукції до ринків Європейського Союзу.
У сфері регуляторного співробітництва реалізуються домовленості щодо приєднання України до Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (АСАА), підготовки до започаткування промислового діалогу для стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва, співробітництва у сфері сільського господарства, санітарії та фітосанітарії. Зростає нагальність забезпечення належної підготовки української промисловості до роботи в умовах запровадження ЄС нового законодавства з реєстрації, оцінки та авторизації хімічних речовин („REACH”), започаткування окремого діалогу з використання географічних позначок, залучення експертної допомоги ЄК до розробки податкового кодексу України.
Діалог у сфері юстиції, свободи та безпеки
З метою інтенсифікації співробітництва України з ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки 18 червня 2007 року на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС підписано оновлений План дій Україна-ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки. З метою імплементації, моніторингу та оцінки виконання ПД ЮСБ, експертами України та ЄС було розроблено, в рамках Підкомітету №6 „Юстиція, свобода та безпека”, проект Плану-графіку імплементації положень Плану дій ЮСБ. Наразі проводиться експертне доопрацювання цього документа.
Також Україна та ЄС успішно завершили тривалий та непростий переговорний процес щодо пакетного укладення угод про спрощення візового режиму та реадмісію. 18 червня 2007 р. у ході засідання Ради з питань співробітництва у Люксембурзі відбулося підписання угод. Угоди набули чинності з 1 січня 2008 року.
Політична декларація до згаданої Угоди передбачає укладення двосторонніх угод між Україною та Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією про правила місцевого прикордонного руху для мешканців прикордонних районів. Важливим досягненням МЗС у І півріччі 2008 року стала успішна реалізація Угоди про малий прикордонний рух з Угорщиною, підписання аналогічної Угоди зі Словацькою Республікою та започаткування переговорного процесу з цього питання з Румунією. Очікується, що відповідна Угода з Польщею буде ратифікована парламентом Польщі вже найближчим часом.
Угода між Україною та ЄС про реадмісію регулює процедури, пов'язані з ідентифікацією та поверненням громадян України та третіх країн, осіб без громадянства, які потрапили або перебувають на території держав-членів ЄС нелегально. Принциповим в угоді є досягнення сторонами компромісу щодо встановлення дворічного перехідного періоду стосовно повернення в Україну мігрантів з третіх країн, що дасть додатковий час для створення відповідних інституційних спроможностей у сфері управління міграцією та зміцнення прикордонного контролю. Для української сторони було важливо заручитися зобов'язанням ЄС надати додаткову фінансову та технічну допомогу для цих потреб, що відображено в односторонній декларації ЄС як додатку до угоди про реадмісію.
У ході засідання міністрів юстиції і внутрішніх справ України та Трійки ЄС (Люксембург, 11.06.07) укладені Робочі домовленості про встановлення оперативного співробітництва між Державною прикордонною службою України та Європейським Агентством з менеджменту оперативного співробітництва на зовнішніх кордонах країн-членів ЄС (FRONTEX) і визначені пріоритетні напрямки їх практичної реалізації. З зв’язку з вступом у грудні 2007 р. дев’яти нових країн-членів ЄС до Шенгенської зони одним з найгостріших проблемних питань у цій сфері залишається відновлення спільного прикордонного та митного контролю як на території ЄС, так і на українській території. Під час 10-го засідання Комітету з питань співробітництва Україна-ЄС (листопад 2007р., Брюссель) на розгляд ЄС було внесено пропозицію започаткувати експертні консультації з метою досягнення відповідної домовленості між Україною та ЄС.
Попри укладення згаданих угод про спрощення оформлення віз та реадмісію, спостерігається стійка тенденція до погіршення умов і ускладнення процедури розгляду дипломатичними представництвами і консульськими установами країн-членів Шенгенської зони ЄС візових заяв українських громадян. У цьому зв'язку, українська сторона неодноразово привертала увагу ЄК, німецького і португальського головувань в Раді ЄС до конкретних фактів дискримінаційного ставлення консульськими установами держав-членів ЄС до українських громадян. Зі сторони ЄС розв’язання цих питань пов’язується з імплементацією візової угоди, початком функціонування Спільного комітету, перше засідання якого було проведено 9 квітня 2008 року, а також прийняттям законодавства ЄС у візовій сфері, зокрема Єдиного візового кодексу.
У контексті співпраці за напрямками боротьби з корупцією, організованою злочинністю і тероризмом налагоджено контакти між зацікавленими органами виконавчої влади України та Лісабонським моніторинговим Центром ЄС з питань споживання і розповсюдження наркотиків (EMCDDA). Проведено перше засідання з питань наркотиків у форматі Україна-Трійка ЄС (Брюссель, 01.06.07).
Інтеграція українського енергетичного сектору з ринком ЄС
Стратегію співпраці України з ЄС у сфері енергетики закладено в положеннях Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005 р. Меморандум охоплює такі сфери розширеного двостороннього співробітництва:
1. Ядерна безпека.
2. Інтеграція ринків електроенергії та газу.
3. Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів.
4. Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.
5. Енергоефективність.
Значення Меморандуму полягає в наявності спільних завдань енергетичної політики ЄС та України, які зорієнтовані на втілення стратегічних інтересів у сфері диверсифікації та безпеки постачання енергоресурсів, а також електроенергетики. У Меморандумі зафіксовано також набуття Україною членства в Договорі про Енергетичне Співтовариство (ДЕС), який набув чинності з 1 липня 2006 р.
У другій половині липня 2008 року українська сторона отримала листа від Європейської Комісії, яким її було офіційно поінформовано про завершення офіційних процедур Європейського Союзу щодо відкриття мандату ЄК на переговори з Україною про набуття членства в Енергетичному Співтоваристві. |