За даними Міністерства екології та природних ресурсів України, у 2012 році в Україні утворилось близько 59 млн. м3 побутових відходів, що відповідає близько 13 млн. тонн., які захоронюються на 6,7 тисячах сміттєзвалищах і полігонах загальною площею понад 10 тис. га.
Лише 76% населення України охоплено послугами з вивезення побутових відходів.
Впровадження у 185 населених пунктах роздільного збирання побутових відходів та робота 12 сміттєсортувальних ліній, 2 сміттєспалювальних заводів і 3 сміттєспалювальних установок дозволили переробити лише близько 6,2% ТПВ, з них: 2,3% спалено, а 3,9% ТПВ потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи.
При цьому, кількість сміттєзвалищ, які перевантажені, складає 334 одиниці (5%), а 878 одиниць (13%) - не відповідають нормам екологічної безпеки. Потреба у будівництві нових полігонів складає понад 671 одиниць.
Через неналежну системи поводження з твердими побутовими відходами в населених пунктах, як правило, у приватному секторі, щорічно виявляється близько 32 тисячі несанкціонованих звалищ, що займають площу понад І тисячу гектарів.
За експертними оцінками, обсяг реалізації послуг з вивезення побутових відходів у 2012 році складає понад 1,4 млрд. грн. На дотаційне фінансування розвитку та утримання санітарної очистки у 2012 році було виділено понад 235 млн. гривень.
Отже, на сьогодні в Україні залишається не вирішеним питання створення сучасної системи поводження з твердими побутовими відходами, що призводить до надмірного антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище та втрати значної частини вторинних ресурсів.
Відсутність ефективної системи роздільного збирання твердих побутових відходів та дієвих економічних механізмів стимулювання заготівлі відходів як вторинної сировини призводить до втрати значних матеріальних ресурсів в умовах зростаючого антропогенного навантаження на довкілля.
У провідних європейських країнах (Данія, Швеція, Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Австрія) захоронению підлягають менше 5% ТПВ, до 50% побутових відходів перероблюються як вторинна сировина або для отримання компосту.
Запровадження системи роздільного збору та сортування сміття дозволило б скоротити обсяг твердих побутових відходів, які потрапляють на полігони, на 20-30%, та спрямовувати значний обсяг відсортованої вторинної сировини на переробні підприємства.
Крім цього, практично не вирішується проблема будівництва сміттєпереробних комплексів, що призводить до поглиблення кризової ситуації у сфері поводження з твердими побутовими відходами, навіть виконання національного проекту «Чисте місто» - система комплексів з переробки твердих побутових відходів» перебуває лише на інвестиційній стадії реалізації.
Недосконалою залишається система збирання та заготівлі відходів як вторинної сировини, яка не сприяє економічній заінтересованості суб’єктів господарювання у їх переробці та не в змозі забезпечити вторинною сировиною наявні потужності з переробки окремих видів відходів.
В Україні щороку втрачаються значні обсяги вторинної сировини у вигляді відходів паперу і картону від 0,7 до 1,0 млн. тонн, скла - 0,6 млн. тонн, полімерів - 0,6 млн. тонн та інших. Для переробки відходів як вторинної сировини в Україні створені значні потужності в картонно-паперовій, скляній, полімерній та інших галузях промисловості, проте вони навіть з урахуванням використання імпортної вторинної сировини завантажені лише на 30-75 відсотків.
Концептуальні засади і практика застосування законодавства у сфері поводження з відходами базуються на реалізації принципу платності розміщення відходів, а не на стимулюванні залучення відходів у господарський обіг. Не впроваджуються механізми розвитку ринкових відносин у сфері збирання, заготівлі та промислового використання відходів у якості вторинних матеріальних й енергетичних ресурсів.
Із загальної кількості відходів як вторинних ресурсів в Україні у господарський обіг, у першу чергу, залучаються високоліквідні та рентабельні відходи (брухт металів, якісна макулатура, деревина). Незначним залишається залучення відходів споживання, таких як тара та упаковка, текстиль, полімерні відходи.
Так, наприклад, у 2011 році імпорт первинного поліетилентерефталату (ПЕТ) досяг 142,3 тис. тонн. З урахуванням обсягів експорту ПЕТ-тари (близько 30 тис. тонн) в Україні щороку залишається понад 110 тис. тонн використаної ПЕТ-тари. Потужності з переробки цього виду відходів сягають 56-58 тис. тонн, а фактичні обсяги переробки не перевищують 20 тис. тонн. Таким чином, в Україні повторно не використовується близько 90 тис. тонн ПЕТ при 30% завантаженні наявних виробничих потужностей.
Відсутність дієвих економічних механізмів стимулювання системи збирання та заготівлі відходів як вторинної сировини стримує завантаження вітчизняних переробних підприємств місцевою сировиною, призводить до невикористання такої сировини як ресурсу для виробництва, збільшує обсяги утворення відходів, засмічення ними території держави.