7 травня 2015 року о 15.00 Центр сучасного мистецтва (вул Шевченка, 1) на відкриття виставки живопису Ігоря ПЕРЕКЛІТИ «Meine Kunst - main Kampf»

Ігор Перекліта свій «ландшафт» виносить з більш реальних вражень від землі, де живе, з її багатими археологічними, історичними, сакральними домінантами. Це тип расової у своїй шляхетній стильності галицької панянки чи міфологізована Червона могила під Більшівцями, — не так вже й суттєво. Художник упевнений, що все у цьому світі має свої знак, колір, геометрію і зв’язок з космосом. Позиція (можливо — опозиція) маргінала стосовно урбанізованих центрів, тусовок та інших малоцікавих скупчень людської спільноти змушує його до інтенсивної творчої самотерапії та фантастичної працездатності. Один і той самий мотив часом досліджується в сотнях ескізів, зорових спостереженнях і навіть записах, перш ніж стане об’єктом художнього синтезу: цикли «Знаки землі», «Моя земля». Наприкінці 1990-х рр. І.Перекліта знайшов несподіваний вихід з майже критичної ситуації формалістичних повторів, звернувшись до реалізму в його грайливо-іронічній постмодерній редакції.

В полотнах з’явилися іронія, суміщення в одній площині несумісних образів і понять, маскарад. Необарокова пишнота форм і здоровий цинізм. Постмодерніські «ігри» з видимим і прихованим змістом речей, нашарування віддалених у часі і просторі асоціацій, «расовий» відбір і доведена до фотографізму техніка виконання — це стан свободи, який дозволяє масштабно бачити й оперувати. Головне, що об’єктом нового синтезу є реальність з комплексом породжених нею живих імпульсів, прийнятих в широкому аспекті: і красиве і потворне, кіч і аристократизм, міфи і забобони, еротика й аскеза, ремікси й рімейки з власного і суспільного досвіду. Ігор Перекліта працює з натурницями і натурою, зводячи їх у кінцевому результаті до певних типологічно-психологічних ситуацій, театралізованих за зовнішнім матеріальним антуражем, але притчево-есеїстичних за змістом.